Коханці з Вальдаро
| Коханці з Вальдаро | |
|---|---|
 Ліворуч скелет чоловіка, праворуч скелет жінки
| |
| Тип | скелет людини |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Коханці з Вальдаро (італ. Amanti di Valdaro або Amanti di Montova) — скелети юнака та дівчини, знайдені археологами у Неолітичному похованні у Сан-Джорджо поблизу Мантуї (Італія) у 2007 році.[1][2] Вік поховання — не менше 6 тисяч років.[3] Розкопки проводила археолог Олена Марія Менотті.
Скелети отримали таку назву через своє положення, яке нагадує «обійми закоханих».[4]
Дослідження показали, що на момент поховання молодим людям було приблизно 18-20 років. Їх зріст приблизно 1,57 м.[5][6][7][8] Чоловічий скелет був знайдений з крем'яним наконечником стріли біля шиї. У жінки було довге кременеве лезо вздовж стегна та два крем'яних ножі під тазом. Остеологічне дослідження не виявило ознак насильницької смерті, переломів та мікротравм, тому найімовірніше пояснення полягає в тому, що крем'яні знаряддя були поховані разом з людьми як похоронний інвентар.[9] Дослідники вважають, що смерть «Коханців із Вальдаро» була природною.
Археологів зацікавило положення скелетів. Вони лежали дуже близько обличчям один до одного, при цьому їхні руки та ноги були сплетені, обіймаючи один одного таким чином, що нагадувало «обійми закоханих».
Вчені, дослідивши скелети, повідомили, що їм надали таке положення після смерті.
У лютому 2007 року Управління археологічної спадщини Ломбардії оголосило про виявлення неолітичного поховання під час розкопок на римській віллі в районі Вальдаро в муніципалітеті Сан-Джорджо-Ді-Мантова. Унікальність знахідки полягала в тому, що два знайдені скелети були поховані поруч, віч-на-віч, схрещені в обіймах та мали переплетені кінцівки. Це єдиний приклад подвійного поховання (бісома) у Північній Італії.[10] Фотографії двох скелетів[11] викликали великий резонанс і принесли знахідці велику популярність. Цьому також сприяло наближення свята Дня Святого Валентина, під час якого у багатьох ЗМІ по всьому світі були опубліковані фотографії двох закоханих як символ вічного кохання.[12]
Через кілька місяців у Туреччині в провінції Діярбакир було виявлено ще одну пару скелетів, похованих подібним чином, що зняло ореол унікальності.[13]
З самого початку наполегливо порушувалося питання про надання виставкового місця для двох скелетів, а також заохочення музейного туризму в Мантуї після ситуації в Больцано з мумією Етці із Сімілауна. Кілька разів вони виставлялися виключно під час святкових заходів у Мантуї, наприклад, під час Festivaletteratura [Архівовано 6 квітня 2022 у Wayback Machine.] у 2011 році.[14] Нарешті, через сім років після знахідки, «Коханці з Вальдаро» були виставлені у скляному саркофазі у Національному археологічному музеї Мантуї.[15] У день інавгурації був представлений комікс під назвою «Закохані з Мантуї», написаний та ілюстрований Джанкарло Малагутті, в якому розвивається одна з багатьох романтичних гіпотез про двох похованих хлопців.
- ↑ Scientists to save 5,000-year-old embrace. Reuters (англ.). 14 лютого 2007. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Stone Pages Archaeo News: Prehistoric skeletons found locked in eternal embrace. www.stonepages.com. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Italy: 6,000-Year-Old Lovers Need a Permanent Home - TIME. web.archive.org. 13 вересня 2011. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ ANTICHITA' CLASSICHE - Archaeogate, il portale italiano di Archeologi…. archive.ph. 20 липня 2012. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ The Eternal Lovers of Valdaro. Atlas Obscura (англ.). Архів оригіналу за 15 червня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Eternal Embrace - Archaeology Magazine Archive. archive.archaeology.org. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Stampa, La (13 вересня 2011). Breaking News, Analysis, Politics, Blogs, News Photos, Video, Tech Reviews. Time (амер.). ISSN 0040-781X. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ The Lovers of Valdaro: for 6,000 years, a pair of skeletons had been locked in an eternal embrace. The Vintage News (англ.). 9 квітня 2017. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ The History Blog » Blog Archive » Neolithic lovers seek new home (амер.). Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ elisa (9 лютого 2007). San Valentino neolitico: trovata a Mantova sepoltura di amanti (forse uccisi). ArcheoBlog (it-IT) . Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Abbracciati dall'età della pietra, in mostra gli Amanti di Mantova. Gazzetta di Mantova (it-IT) . Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Gli Amanti di Mantova fanno il giro del mondo Mobilitata anche la Cnn - Gazzetta di Mantova. Archivio - Gazzetta di Mantova (італ.). Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Nazionale, Quotidiano (8 жовтня 2007). Gli innamorati più antichi del mondo scoperti in uno scavo in Turchia. Quotidiano Nazionale (італ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Amanti di Valdaro Mantova Museo Archeologico Nazionale. Mantova Notizie (італ.). 3 вересня 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Due scheletri e una teca La nuova casa degli amanti. Corriere della Sera (італ.). 11 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)